Алгоритм дій педагогічного колективу у разі виявлення ситуації булінгу

Дата: 10.11.2021 10:49

Кількість переглядів: 140

1. Якщо педагог, або будь-який інший працівник ліцею став свідком булінгу то, незалежно від того, поскаржилась йому жертва чи ні, він повинен проінформувати про цей випадок керівництво закладу освіти.

2. Якщо педагог, або будь-який інший працівник ліцею отримав усне або письмове звернення від дитини, щодо жорстокого ставлення по відношенню до неї з боку однолітків, педагогів, або інших осіб, то він повинен повідомити про це керівництво закладу освіти.

3. Отримавши таке звернення, директор закладу освіти повинен скликати комісію з розгляду випадку булінгу та окреслити подальші дії.

4.  До складу такої комісії можуть входити адміністрація закладу освіти, педагоги, психолог, соціальний педагог.

5. Якщо комісія кваліфікує випадок як булінг, а не одноразовий конфлікт, адміністрація закладу освіти повинна повідомити про це уповноважені підрозділи органів Національної поліції України та Службу у справах дітей.

6. У разі, якщо комісія не кваліфікує випадок як булінг, а постраждала сторона не згодна з цим висновком, то вона має право звернутися до органів Національної поліції України.

7. Забезпечити психологічний супровід здобувачів освіти, які постраждали від булінгу, стали його свідками, або вчинили цькування.

 ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ВЧИНЕННЯ БУЛІНГУ:

Булінг (цькування) неповнолітньої чи малолітньої особи – штраф від 850 до 1700 грн або громадські роботи від 20 до 40 годин.

Такі діяння, вчинені повторно протягом року після або групою осіб – штраф від 1700 до 3400 грн або громадські роботи на строк від 40 до 60 годин.

Якщо булінг (цькування) вчинить неповнолітній від 14 до 16 років – відповідатимуть його батьки або особи, що їх заміняють. До них будуть застосовані штраф від 850 до 1700 грн або громадські роботи на строк від 20 до 40 годин.

Якщо керівник закладу освіти не повідомить органи Національної поліції України про відомі йому випадки цькування серед учнів, до нього буде застосоване покарання у вигляді штрафу від 850 до 1700 грн або виправних робіт до одного місяця з відрахуванням до 20 % заробітку.

18 грудня 2018 року Верховна Рада України прийняла Закон №2657-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)», яким закріплено відповідальність за вчинення булінгу.

ЯКЩО ВАША ДИТИНА СТАЛА ЖЕРТВОЮ БУЛІНГУ?

– Подайте керівнику закладу освіти заяву про випадки булінгу (цькування) щодо вашої дитини;

– Поясніть дитині, до кого вона може звернутися за допомогою у разі цькування (вчителі, керівництво школи, психолог, старші учні, батьки інших дітей, охорона).

Якщо вирішити ситуацію з булінгом на рівні школи не вдається – зверніться в поліцію!

ЯКЩО ВАША ДИТИНА АГРЕСОР?

– Відверто поговоріть з дитиною про те, що відбувається, з’ясуйте мотивацію її поведінки;

– Поясніть дитині, що за вчинення булінгу (цькування) наступає адміністративна відповідальність;

– Чітко і наполегливо попросіть дитину припинити таку поведінку; повідомте їй, що будете спостерігати за її поведінкою;

– Зверніться до шкільного психолога і проконсультуйтеся щодо поведінки своєї дитини під час занять;

– Дотримуйтесь рекомендацій комісії з розгляду випадків булінгу, якщо щодо вашої дитини

Пам’ятайте, дитина-агресор не зміниться відразу! Це тривалий процес, який потребує витримки і терпіння!

ДЕ ОТРИМАТИ ДОПОМОГУ?

Якщо Вам необхідна правова допомога (юридична консультація, складання заяви, інших документів) – зверніться до Єдиного контакт-центру безоплатної правової допомоги за номером 0 800 213 103*.

ВАЖЛИВО: діти мають право безоплатно отримати послуги адвоката (складання заяв, представництво в суді).

Якщо дитині необхідна психологічна допомога – зверніться на Національну дитячу «гарячу лінію» для дітей та батьків з питань захисту прав дітей за номером 116-111 .

 Алгоритм дій працівника закладу освіти в разі виявлення випадку насильства над дитиною

1. У випадках, коли ви маєте підозри жорстокого поводження з дитиною або є реальна загроза його вчинення (удома, з боку однолітків, інших працівників  закладу або інших осіб), ваші дії:

• Повідомити про це в усній чи письмовій формі адміністрацію  закладу освіти.

• Самостійно письмово повідомити про це службу у справах дітей, управління освіти.

• Самостійно повідомити про виявлений факт жорстокого поводження з дитиною в поліцію.

2. У випадках, коли до вас звернулася дитина з усною скаргою щодо жорстокого поводження з нею, ваші дії:

• Оформити звернення дитини в письмовій формі та передати його до адміністрації освітнього закладу;

• Оформити звернення дитини в письмовій формі та передати його до територіального підрозділу служби у справах дітей;

• Оформити звернення дитини у письмовій формі та передати його до поліції

 ПРИКЛАДИ СИТУАЦІЙ

Ситуація 1

“Протягом 5 років мою доньку та інших дітей класу тероризують кілька однокласників. Батьки неодноразово проводили збори, на яких писали заяви директорці з проханням розібратись. Директорка заяви приймала, а допомоги жодної. У нас все добре, говорила вона. Тільки за цей рік донька отримала два синці на обличчі та неодноразово чула погрози”.

Що було правильно: Відповідно до алгоритму, правильно було те, що батьки звернулися до директора, що була написана заява. Заклад освіти правильно зробив, що її зареєстрував.

Що було не правильно: жодних дій далі не вживалось.

“Часто кажуть, що це була гра, одноразова ситуація, конфлікт, і його вже залагоджено.

З цього звернення ми бачимо, що говориться про кілька випадків нанесення шкоди, цькування. Тобто, є систематичність. Систематичність – важлива ознака булінгу, яка відрізняє булінг від одноразового конфлікту”.

Ситуація 2

Людина звернулась зі скаргою на урядову гарячу лінію за номером 1545 про булінг та мобінг у закладі: “Обіцяли протягом 5 днів створити комісію для перевірки. Не припиняється систематичне цькування. Почалися перевірки педагогів, які підтримують жертву”.

Що було неправильно:

1. Комісію обіцяли створити протягом 5 днів, хоча вона має бути вже створена. Коли відбувається булінг, комісія скликається, а не створюється.

2. Комісія має бути скликана не протягом 5-ти, а протягом 3-х робочих днів.

Ситуація 3

“На уроці учень А вдарив учня Б, унаслідок чого учень Б отримав закриту черепно-мозкову травму та струс головного мозку. Після цього учень Б намагався звернутися по допомогу до директорки, але та до дитини не вийшла. Потім учень Б піднімався сходами, де сталася друга сутичка. Учень Б самостійно звернувся до медичної сестри, яка зателефонувала батькам через те, що виявила симптоми струсу.

Батьки не мали змоги забрати учня й попросили викликати швидку допомогу. Директорка забороняла викликати швидку. Після заяви батьків про булінг було скликано комісію з розгляду випадків булінгу. За результатами засідання, було складено акт про нещасний випадок, де заперечували факти вчинення насильства. Учень А під час роботи комісії та після розгляду продовжував погрожувати учню Б та його сестрі”.

Що було неправильно:

1. Директорка не мала права не реагувати. Учень може звернутись навіть усно. Вона мала прийняти заяву та викликати швидку допомогу.

2. Учителька була свідком. Вона мала втрутитися й потім повідомити про випадок.

3. “Ми не можемо це визнати булінгом або нещасним випадком. Комісія не є судом. Шкільна комісія мала залагодити ситуацію, розробити рекомендації. Усе це називається булінгом, проте законодавчо термін “булінг” та адміністративну відповідальність визначає лише суд”.

Повноваження шкільної комісії – це дізнатись причини ситуації, визначити, що робити, моніторити ефективність вжитих дій.

ТРУДНОЩІ, ЯКІ МОЖУТЬ ВИНИКНУТИ

1. Оціночне ставлення до булера, жертви та свідків.

“З одного боку, оцінки спрощують наше життя. Але з іншого – створюють фільтр, через який ми дивимось на ситуацію. У розгляді булінгу такий фільтр стає перешкодою для того, щоб об’єктивно сприймати інформацію.

Це збільшує можливість того, що будуть пропущені якісь деталі. Або ж можна своєю поведінкою поглибити ситуацію. Якщо булеру одразу висловити несхвалення поведінкою, спробувати його покарати, назвати булером та тиснути на нього, то імовірніше, цей ярлик буде на дитині й вона далі діятиме так. Краще чинити безоціночно і ставити уточнювальні запитання, щоб учні самі оцінювали свою поведінку”.

2. Спокуса вершити правосуддя

“Це про те, що педагогічні працівники виходять із більш владної позиції до учнів. Проте ви не суддя, щоби чітко сказати: ти – маєш рацію, ти – винний, тебе покарано, тебе заохочено. Ваше завдання – не дати оцінку, а створити безпечну платформу для висловлення, щоб учні могли самі оцінити свою поведінку”.

3. Особливе (позитивне) ставлення до будь-якої зі сторін.

« повернутися